Ми боремося за СВОБОДУ!

Війна в Україні нищить, руйнує і вбиває, а ми завмираємо і перестаємо жити!

І без неї – багато хто з нас ловив так званий «синдром відкладеного життя».

Зараз, у період війни, ми живемо майбутньою Перемогою і проживаємо  день за днем однаково. Адже головне – наблизитися до Перемоги.

Ці думки й особливості поведінки можна пояснити таким явищем, як синдром відкладеного життя. Пережитки радянського виховання, що вбивали в голови поколінням наших дідів-прадідів не дають нам можливості залишатись в адекватності в складній життєвій ситуації. І особливо сильно це відчувається зараз – під час війни.

Адже незалежно від того, виїхали ви в безпечне місце, отримали прихисток за кордоном, залишаєтесь вдома, довірившись «методу двох стін», ви, я впевнена, 😕 чули і думали про таке:

🇺🇦 «Хіба можна постити щасливі селфі, коли війна – давай вже після перемоги»

🇺🇦 «Недоречно іти у кафе зараз, підемо після перемоги»

🇺🇦 «Робити весілля зараз неповага до тих, хто на фронті. Зробимо це після перемоги».

Впізнали себе? Вітаю, ви вхопили той самий «синдром відкладеного життя».

Для прикладу, спеціально від творців слоганів:

👉 «Я буду гарно вдягатись, коли схудну.  Поки що немає сенсу».

👉 «Буду ходити в нічні клуби коли закінчу університет. Треба тільки перечекати цей період. Потім буде легше».

👉 «Цей салат – це на Новий рік. Будемо їсти макарони».

Ну ось, тепер точно впізнали. Нас так просто виховували.

За СССР часто доводилось приховувати тихі сімейні радощі та просте людське щастя, адже «не на часі, треба бути скромним, сусіди можуть донос написати, не висовуйся, будь як всі, не можна байдикувати, все віддай заради батьківщини».

За тих часів більшість людей жила бідно. Звідси і виник вічно припавший порохами кришталь в серванті, що стояв незайманим до самої смерті його хазяйки, яка так ні разу його і не поставила на стіл. Звідси і виникли ті самі «це на новий рік», коли смачне і делікатеси наготовлювалось лише на свята, для гостей, а самі перебивались чим прийдеться.

Якщо в Тебе є синдром відкладеного життя, посунь його. Хоч трішки. | живи зараз. Не відкладай нічого на потім. Війна ще яскравіше показала, що в будь-яку мить усе може закінчитися. Тож не відкладай.

Хочеш сказати – скажи. Хочеш зробити – зроби. Хочеш відчути – відчуй. І хай думки про «не на часі» йдуть собі подалі від Тебе. Адже саме зараз – якраз найкращий час.

Ми боремося за СВОБОДУ!!!

Не піддавайтеся російській пропоганді. Давайте не будемо повертатися знову туди звідки ми 30 років уходили.

Фраза з радянських часів «А що люди скажуть» зараз набула нових забарвлень «А що в коментарях напишуть». Дуже прикро😞